Єнот уссурійський
Єнот уссурійський або єнотоподібний собака (Nyctereutes procyonoides — вид ссавців родини псових (Canidae), що походить зі Східної Азії. Оскільки вид належить до родини псових або собачих, в науковій літературі його традиційно називають єнотоподібним або єнотовидним собакою, тоді як назва «єнот» по відношенню до цієї тварини почала застосовуватися в українській мові нещодавно, як запозичення з мисливського жаргону та деяких інших мов.
Єнотовидний собака — звір незвичайний. Характерною рудо-чорною «маскою» на мордочці та пишними бакенбардами він схожий на американського єнота-полоскуна. Єнотовидний собака живе в лісах Південно-Східної Азії й російського Далекого Сходу, а також у європейській частині Росії.
Восени звір посилено харчується й накопичує чимало жиру. Це дозволяє йому взимку впадати у короткотермінову сплячку. Однак узимку сон не тривалий і переривається у відлигу, коли єнотовидні собаки залишають притулок і бродять зимовим лісом.
Від інших представників родини собачих (серед них лисиця, вовк) єнотовидний собака дуже відрізняється ззовні. Тіло його присадкувате, завдовжки 80 сантиметрів. Він має короткі, але сильні ноги; невелику голову з помітно звуженою мордою; широкі, округлі, майже заховані в хутряному покриві вуха. А хутро у єнотовидного собаки хоча і тепле, довге й густе, набагато тяжче за лисяче і носиться недовго, швидко стаючи негарним, як жмут клоччя.
Хоча єнотовидні собаки і ведуть нічний спосіб життя, проте в глухих місцевостях, де їх не турбують, вони нерідко активні і вдень. Їх полювання і полюванням важко назвати: повільно бродить у лісі боягузливий звір, принюхуючись до кожного кущика, пенька, нірки. А нюх у нього розвинений особливо гостро, і тому він легко знаходить мишей, слимаків, зайченят, їжачат, ящірок, гнізда птахів і навіть кладки яєць черепах, зазвичай закопаних на глибині близько 15 сантиметрів. Єнотовидні собаки грабують гнізда навіть тих птахів, які будують свої гнізда на воді, тому що вони із задоволенням залазять у воду і відмінно плавають. Улітку звірята харчуються і рослинами: плодами диких дерев, ягодами, різними овочевими культурами.
Слух і зір у цих тварин розвинені гірше, тож і виробилась у них властивість затаюватися. Рятуючись від переслідування, єнотовидний собака ховається у високу суху траву, міцно притиснувшись до землі, заплющує очі і прикидається мертвим - під густою шубою нечутно б'ється серце, не видно дихання. Звір не видає себе жодним рухом навіть тоді, коли на нього наступити чи коли його кусають собаки.
Живуть єнотовидні собаки переважно біля водойм, на болотах, у вологих лісах. Такі умови існування не сприятливі для риття нір, у яких вони звичайно живуть у себе на батьківщині. Ось чому в нас вони використовують нори лисиці, борсука або різні укриття під коріннями дерев, у заростях чагарника та в очереті.
У порівняно теплі, м'які зими в Україні єнотовидні собаки ніколи не залягають у сплячку, вони тільки довше перебувають у схованках. У заметілі, коли різко знижується температура, вони впадають у дрімотливий стан. Ті ж, у яких відклалось мало жиру, і далі блукають, шукаючи хоч би якогось корму.
|
